Через роки незабута мелодія юності


14.01.2017

"Необхідно оточувати найніжнішою турботою тих, хто все своє життя пов'язав зі справою Господа. Ці вірні працівники встояли під натиском буревіїв і випробувань. Вони можуть страждати від старечих труднощів, але їх талант і досвід дозволяє їм залишатися на своєму місці в справі нашого Господа. Хоча вони втомилися і не можуть нести важкий тягар, який є долею молодих, їх поради важко переоцінити... Вони переносили труднощі і випробування, і тепер уже не настільки енергійні, як раніше. Господь не тільки не відмовляється від них, а наділяє їх особливою благодаттю і знаннями. Та й хто краще за них може дати мудру пораду?... Людей, які присвятили своє життя служінню Христу, в кінці їхнього земного шляху Дух Святий спонукає докладно розповісти про свої досвіди, пов'язані з працею на ниві Божій". (ДА. стор. 573-575) В контексті цих натхненних слів вісниці Господньої 14-го січня в громаді с. Мамаївці відбулося особливе служіння під гаслом: "Через роки незабута мелодія пісні".

Дім Молитви був переповнений членами Церкви, які складали собою громаду с. Мамаївці в часи пануючого атеїстичного комунізму. Разом зі своїми біологічними і духовними дітьми, всі кому за 60-ть, об'єдналися в поклонінні Господу, служачи Йому кожен тим талантом, яким його Він наділив. Під керівництвом Анатолія Кожелянко, служіння розпочав, виконуючи музичні твори, духовий оркестр громад смт. Лужани та с. Мамаївці. Спільно виконавши відомий псалом та помолившись до Бога, розпочалося свято ветеранів згідно програми, організаторами та ведучими якої були сестри, що працюють в відділі жіночого служіння місцевої громади, - Лучик Діана, Григорчук Лілія та Якубович Наталія. Хоровий колектив часів кінця 20-го століття, під керівництвом регентів Марчука Івана, Завадюка Івана, Оленчука Григорія та Кравчука Івана виконали ряд складних творів, чим зворушили серця присутніх. Окрім вище згаданих братів, спогадами яскравих сюжетів особистого та громадського життя мали змогу поділитися Кирилюк Павло Іванович та Серна Іван Дмитрович. Гра двох сестер, Костащук Любові та Завадюк Марії на аккордеонах не тільки милувала слух, а й була справжнім відкриттям для багатьох та прикладом гідним наслідування для сучасної молоді Церкви. Переглядаючи на екрані фото, нині вже вкриті сивиною брати та сестри, не без сліз відтворювали в пам'яті історію своїх юних, молодих років... Перелік прізвищ членів хорового колективу та духового оркестру тих часів наповнював душу присутніх змішаними почуттями, - радості і печалі, адже багато хто з них вже відійшли на спочинок... Так швидко, ніби одна мить пролетіли роки, і не менш швидше - час нашої програми, хоч травав він понад три години.

За спільним столом на гостині велися щирі розмови на вільну тему, а потім ще майже дві години в неофіційній обстановці прославляли Бога своїм співом ці невтомні регенти і хористи, до співу яких долучилися всі бажаючі, адже неможливо було байдуже стояти осторонь не приймаючи хоч якоїсь участі. Здається, в пам'яті нашій все це не зітреться ніколи, ніколи. І так хочеться вірити, що ми, їхні сини і дочки, будемо схожими в своїй вірі, відданості та посвяченню талантів на служіння Богові на своїх батьків аж доки живем, як і в своєму посланні до Євреїв дає настанову автор: "Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру". Євреїв 13:7.



Cхідний ангел
Восточный Ангел
Книга року
За гранью

Телеканал Надія

Телеканал Надія
ANDROID APPS
IPHONE/IPAD APPS