125 річчя книги « Кроки до Ісуса»


09.12.2017

125 для когось це просто число, для інших це прожиті дні, для ще інших книга рекордів Гінеса, а для вас яке значення має 125??? 9 грудня 2017 року громада Стрілецький кут з Божою допомогою відзначила 125 річчя книги «Дорога до Христа». Прекрасна мить коли можна зануритись в історію минулого, прочитати декілька рядків із книги в урочистій обстановці громади та побачити як Бог чудовим чином вів свій народ, та опікувався всіма людьми світу, а також усвідомити що також і я став об’єктом спасіння для Господа. Адже книга як ми звикли її називати «Дорога до Христа» пройшла нелегкий шлях поки потрапила нам у руки. А історія ось яка:

  • 1891 році Елен Уайт. приїхала із Америки ( з Бостона) в Австралію.

  • 25 днів кораблем через океан у супроводі 15 людей.

  • Серед 15 ти завжди присутній у всіх подорожах був син Вільям, а також Літературні помічники Фанні Болтон ( жінка ), та Маріан Девіс ( жінка ).

  • 1892 рік написання книги «Дорога до Христа».

  • Там же в Австралії в 1898 році була написана книга «Христос Надія Світу».

  • Особливості книги в тому, що вона не писана від лубка до лубка, як кажуть, а являється компіляцією яку зробила сама сестра Уайт із видержок, і проповідей які вона говорила раніше в своїх зверненнях.

  • Це вибірка самих важливих тем які потрібно знати кожному, і написані в одній книзі. Людина може прочитати і дізнатися про дорогу спасіння.

  • В ЕАД «Дорога до Христа» переведена на такі мови: українська, російська, алтайська, абхазська, аварська, татарська, армянська, грузинська, недавно була переведена і вже надруковано на авганську мову ( фарсі), в даний час працюють над перекладом книги на кримсько-татарську мову.

  • З часу першого друку книги вже переведена на 165 мов світу.

  • Цікава історія із життя останніх років Елен Уайт про книгу «Дорога до Христа».

Саме коли вона вже була в похилому віці і книга була написана, перше видання книги було зроблено не адвентистським виданням, а саме зять Дуайта Мудді ( Баптистський проповідник) надрукував книгу « Дорога до Христа». Вони настільки зацікавились книгою що захотіли викупити права на друк книги. Двоє чоловіків прийшли до сестри Уайт, до дому і запропонували їй заключити контракт про продаж авторських прав на книгу «Дорога до Христа», на вигідних для неї умовах, в подальшому отримувати не малий процент від друку книг. Так як часи були не легкими, і завжди була потреба у коштах сестра Уайт погодилась на таку справу. Вони обговорили умови контракту і запропонували підписати контракт. Коли сестра Уайт взяла ручку в руки і вже була готова підписати, вона враз відкинула ручку і не підписувала контракт. Тоді представники видавництва почали говорити із сином Вільямом, може мати щось не зрозуміла бо бачимо вона в похилому віці, то переконайте її, ми ж запропонували хороші і вигідні умови для контракту. Вільям сказав залишіть нас на одинці. Коли вони вийшли в іншу кімнату Вільям почав допитувати; «чому ти не підписуєш контракт»? Це ж вигідно для нас. Тоді сестра Уайт сказала, що коли вона взяла ручку щоб підписувати контракт вона побачила ангела перед собою який заборонив їй це зробити. Після чого Вільям вийшов і сказав що мати взагалі не буде підписувати цей контракт. І так переговори про контракт закінчилися. Напевно ці люди добре побачили перспективу цієї книги і хотіли здійснити свій план, але Бог втрутився і не дозволив щоб цьому статися. Сьогодні коли книга «Дорога до Христа» стала шедевром християнської класики, і була надрукована тиражом декілька мільйонів екземплярів, і перекладається більше як на 165 мов світу, якщо би тоді були продані права авторства книги:

1 – вона би навряд чи до сягнула таких тиражів,

2 – не була би досягнута ціль написання книги, яку поставив Бог.

3 – церква АСД сплачувала б великі кошти за передрук книги, так як вона не належала би до спадщини залишеної церкві.

Досвід із історії навернення через книгу « Дорога до Христа» на Буковині громади села Кадубівці.

Коротка історія про Якубовича і Балана

Балан був начальником поліції (жандармерії), а Якубович, як книгоноша, ходив від села до села, пропонував людям книги і продавав їх. Якось, в одному селищі, молодого книгоношу заарештував начальник поліції і привів його у канцелярію (як виглядали румунські жандарми можна бачити на фото).

Що ти там носиш, які книги? Хто дав тобі право?.. – посипалися питання від шефа поліції.

Якубович мав дозвіл від видавництва, і начальник поліції наказав викласти і показати всі книги. Розглядаючи їх він почав розпитувати:

Скільки тобі платять за одну душу, хоч тисяч десять?

Що там десять тисяч, Бог дає вічне життя… «Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1 Кор. 2:9).

А скільки би я одержував у вас?

Вам, спочатку, доручили б продавати книги, а там, можливо, вас би заарештували, як ви мене, а може ще й побили б, а потім ще подивились би, чи ви зможете бути пастором?...

Ну нічого, я тобі допоможу.

І покликав усіх жандармів, щоб купили по одній книжці. І поки вони купляли, то начальник вкрав одну книгу. Це була «Дорога до Христа».

Читаючи її вдома, він був дуже зворушений, і відчуваючи внутрішнє побудження, врешті-решт, прийшов на зібрання… пізніше він став відомим на Буковині проповідником і часто розповідав про свій досвід навернення, як пізнав Ісуса Христа через вкрадену книгу. Це був брат Балан.

Що можна сказати: читайте цю книгу, діліться з нею іншими, розповідайте про неї бо для цього вона призначена, щоби бодай ще одна людина поки час благодаті знайшла свою дорогу до Христа. І тільки вічність відкриє скільки людей пішли дорогою яка привела їх до Вічності.



Cхідний ангел
Восточный Ангел
Книга року
За гранью

Телеканал Надія

Телеканал Надія
ANDROID APPS
IPHONE/IPAD APPS