Проходження практичних занять у США


01.05.2018

В кінці квітня 2018 року група капеланів із Євро Азіатського Дивізіону була запрошена в Генеральну конференцію для проходження практичних занять із капеланами, які вже довгий час служать суспільству на території США. Керівник капеланів Маріо Себбалос, який недавно відвідав нашу країну, з великим захопленням бажав продемонструвати нам усі переваги даного служіння і в графіку занять передбачалося відвідати місцеву в’язницю, Адвентистський госпіталь, військово морську академію, Капітолій у Вашингтоні та відділ поліції. Кожен день декілька годин проходили заняття про запланований захід і після чого ми вирушали прийняти участь у тому служінні. Першого дня ми вирушили до в’язниці. Нас зустрів головний капелан штату Меріленд і було домовлено, що того дня установу відвідає група капеланів із Європи (на що усі досить таки радо реагували). Все пізнається в порівнянні і хочеться передати наше враження, коли ми вишикувалися в чергу, щоб пройти перевірку при вході на КПП, де усім довелося зняти взуття, пояс, витягнути з кишенів усі предмети і пройти через кабінку з метало шукачем. Потім кожного обшукали індивідуально. Що було цікавого, це коли головний капелан штату, який пройшов процедуру першим пішов у кімнату побачень і випадково повернувся в зону обшуку то йому сказали, що він порушив правила і його попросили пройти всю довгу процедуру знову – тому що закон для усіх одинаковий. Після чого, на наше здивування, ми побачили, що усі працівники проходили таку процедуру входу у в’язницю. Знаючи як виглядають камери для утримання під вартою в Україні, ми відразу побачили, що американські камери набагато вужчі. У середині – сірі стіни, двоярусні нари на двох і металічний унітаз. Двері облаштовані електронікою закриваються автоматично з пульта керуючого. Капітанша нас провела по всіх корпусах і їдальнях, а потім ми зупинилися в кімнаті капелана. Душпастирське служіння як у нас так і по всьому світі однакове, гріх людей мучить і усі потребують допомоги. Наступний заклад, який ми відвідали, був Адвентиський госпіталь. Одночасно в ньому працюють декілька капеланів, серед яких був один головний і він нам розповідав про усі тонкощі цього служіння. Ми вирушили на екскурсію по госпіталю і бачили маленькі капели, куди люди заходять щоб почитати, помолитися і поспілкуватися з капеланом. Кожен капелан оснащений радіо приймачем, щоб при потребі бути у потрібному місці. Найважче даються розмови з людьми, коли мова іде про діагноз та смерть рідних. Наступна наша подорож була до Капітолію у місті Вашингтон, де нас чекав капелан Сенату США – адвентист Беррі Блек. Знову при вході була процедура перевірки і ми ступили в серце Америки, де приймаються основні закони і правила тієї країни. Брат Беррі Блек розповів, що його обрання проходило так: сенатори кожного з 50 штатів представили по два капелани на розгляд спеціальної комісії, яка прослухала кожного, із 100 вибрали 12. Потім їх прослухали ще раз і обрали двох. І, на кінець, після співбесіди з цими двома був обраний Беррі Блек на довічне служіння капеланом у Сенаті США. Він обраний капеланом Сенату до самої смерті і тільки тоді будуть обирати іншого. Беррі Блек розповів, що він за рахунком є 62-м капеланом Сенату і виконує це служіння останні 15 років.

https://en.wikipedia.org/wiki/Barry_Black Коли у нас був час для запитань, нам було цікаво, як вивчають Біблію сенатори, про що моляться, коли збираються всі разом. І ми мали змогу переконатися, що пастор Беррі Блек був призначений Богом на це служіння, немов свого часу Даниїл у Вавилоні. Наступна наша поїздка була у морську академію (Naval Academy), де навчаються 4400 молодих людей – юнаків і дівчат. Нас радо зустріли капелани академії і показали 9 капел, куди по бажанню можуть відвідати і віряни традиційних церков, і євреї, і протестанти. В головному залі для вінчань і церемоній можуть проводити свої служіння усі конфесії, лише згідно черги. У тому залі ми бачили орган, який по величині уступає місце лише органу із штату Філадельфія, а по кількості трубочок для звучання він є лідером у світі. На ньому звук передається через 503 трубочки і, я думаю, почутий звук цього інструменту людина не зможе забути протягом свого життя. Наступною нашою темою було служіння капелана у відділі поліції. Цікавим було те, що служіння розпочалося із випадку, коли начальник поліції лежав у лікарні і його відвідав капелан, щоб просто поспілкуватися, запитати чи може він бути чимось корисним і помолитися про здоров’я. Зустріч і спілкування відбулося, а через деякий час йому зателефонував начальник поліції із пропозицією: чи не хотів би він працювати офіційно на посаді капелана у їхньому відділенні. І так більше 10 років наш брат звершує служіння серед працівників поліції, де прощання з рідними є настільки особливим, немов в останній день. Із уст капелана найважче в роботі – це звіщати рідним про втрату і загибель поліцейського. Без присутності капелана у таких випадках не обходяться. Наступною нашою поїздкою було відвідування поля битви, де наш брат капелан звершує служіння як волонтер і екскурсовод. У нього з собою завжди листи із творами сестри Уайт, в яких вона згадала про єдину битву між півднем і північчю на території США, коли в зібранні на служінні бачила в видінні військові дії, людей в сірій і синій формі, і сказала, що в цьому залі є люди, які втратять своїх рідних на полі битви. Через пів року розпочалася громадянська війна, в якій південь Америки підтримував рабство, а північ – ні. З тієї громади 10 родин втратили батьків і синів у тій війні. Ми були на полі, де відбулася вирішальна битва, особливо коли у видінні Елен Уайт бачила, як ангел, піднявши руку в верх, зупинив наступаючих зі зброєю людей і це зіграло роль у вирішенні тієї битви. Я дякую Богу за таке навчання і допоміг би добрий Господь використати можливості капеланського служіння у нашій країні.



Cхідний ангел
Восточный Ангел
Книга року
За гранью

Телеканал Надія

Телеканал Надія
ANDROID APPS
IPHONE/IPAD APPS