Відгукнулася без вагань


01.05.2019

На запрошення брата Василя Кривенчука відвідати жінок у Чортківській установі виконання покарань наша група, а це Валентина Мельничук, Алла Антонюк, Марія Марчук, Валентина Коржос, Орися Кирилюк та Ганна Глушківська відгукнулася без вагань. Вирішивши деякі організаційні питання 1 травня ми вирушили відвідати засуджених. Там нас уже очікували декілька офіцерів. Після оформлення документів нас провели через три пари залізних дверей у двір установи. Піднявши очі в гору ми побачили багато загратованих вікон. Нас переповнювало незвичне почуття напруженості. Було моторошно, знаючи, що за цими стінами сидять злочинці засуджені на довічне позбавлення волі. Василь Якович відніс речі, які передали брати та сестри з громади Мамаївці для чоловіків, а ми перейшли в інший корпус, де нас в актовому залі чекали жінки. Коли ми зустрілися зал наповнився незвичною атмосферою. Те, що ми побачили вразило нас до глибини душі бо це були молоді люди віком від 20 до 30 років. Очі плакали, серце рвалося, а голос тремтів. Спочатку ми не могли співати, щось ніби душило в грудях. Скільки загублених молодих життів, скільки покалічених душ. Жінки та дівчата уважно слухали спів та короткі духовні роздуми сестер нашої групи. Ми співали, розповідали вірші та вели невимушену щиру розмову. На очах деяких слухачів блищали сльози, деякі задумувалися, деякі підспівували нам на приспівах. Основою духовних роздумів була тема про надію у Христі, Боже прощення та можливість покаяння. Особливо відчувалася присутність Святого Духа. Одна із засуджених дуже попросила заспівати пісню «О молитва» і ми заспівали усі разом. Видно було, що молоді люди знають цю пісню, мабуть співають у своїх камерах. На завершення нашої програми усім запропонували помолитися, взявшись за руки. Одна із жінок до нас звернулася із особливим проханням помолитися за її маму. Вона сказала: «Ви багато говорили про прощення, співали пісню «Умей прощать», я знаю, що мушу простити,бо інакше і мені Бог не простить, мені дуже важливо, щоб моя мама знала, що я її простила. Помоліться за мою маму». Я не знаю, що саме ця молода людина зробила своїй матері, чи мама їй, але було ясно, що мама якимось чином причетна, що її дочка перебуває в місці позбавлення волі. І слава Богу, що під впливом Слова Божого і сили Святого Духа міняються серця. На завершення настав час пригощення, солодощі, фрукти, засоби особистої гігієни, одяг, духовна література, Біблії, Дорога до Христа, Велика боротьба брали охоче. Прощалися усі обіймаючись і на устах у всіх можна було почути: «Приходьте ще». Ми підносимо щиру подяку нашому Господеві за те, що Він відкриває двері місць для позбавлення волі і холодні серця засуджених, а нас посилає нести вістку спасіння цим знедоленим людям, наділяючи силою Святого Духа. Поверталися до дому тихо майже мовчки. Не хотілося розмовляти, падав дощ, плакало небо, а з ним плакали і наші серця. Кожен думав про одне і те ж, чи зуміли ми донести хоч краплинку надії у ці юні розбиті серця.



Cхідний ангел
Восточный Ангел
Книга року
За гранью

Телеканал Надія

Телеканал Надія
ANDROID APPS
IPHONE/IPAD APPS